Правове регулювання встановлення паркану на земельній ділянці в Україні
Фізична або юридична особа, яка є власником земельної ділянки, відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України (далі — ЗКУ) має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю земельною ділянкою. До прав власника земельної ділянки відноситься в тому числі і право споруджувати житлові будинки, інші будівлі та споруди (пункт «д» частини 1 статті 90 ЗКУ). Чинне законодавство України не визначає правовий статус багатьох споруд, у тому числі їх вид і приналежність до рухомого чи нерухомого майна. Виходячи з загальних понять Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та ЗКУ, паркан можна віднести до споруд, які власник має право зводити на своїй земельній ділянці.Інструкція про облік необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства від 17.07.2000 р. 64, передбачає, що надвірні споруди, в тому числі і паркан, виходячи зі статті 186 ЦКУ, є речами, тобто є нерухомим майном, що призначене для обслуговування іншої речі і пов'язана з нею спільним призначенням. Оскільки основна річ (у нашому випадку це житловий будинок) і приналежність становлять одне ціле, вони розглядаються як один об'єкт. В цьому випадку право власності на основний об'єкт — будівлю, житловий будинок — підлягає державній реєстрації, а у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно інформація про належну речі — паркані — зазначається у розділі «Опис нерухомого майна».
Необхідно відзначити, що паркан, встановлений точно по межі земельної ділянки, є граничним спорудою і власники сусідніх ділянок мають право на спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. При цьому власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До тих пір поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної граничного споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди (стаття 108 ЗКУ). Щоб уникнути конфліктів з сусідами, рекомендуємо встановлювати паркан на території земельної ділянки, що належить вам на правах власності, не заступаючи на граничну лінію сусідніх ділянок.
Власник земельної ділянки може володіти, користуватися і розпоряджатися їм за своїм розсудом, якщо при цьому він не порушує законодавство, права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Відповідно до частини 1 статті 91 ЗКУ власник земельної ділянки зобов'язаний забезпечувати його використання згідно з цільовим призначенням, дотримуватися вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, правила добросусідства, обмеження, пов'язані з встановленням земельних сервітутів, і т. д. При установці на своїй земельній ділянці паркану власник зобов'язаний не порушувати вищевказані норми і обмеження.
Якщо на земельну ділянку встановлено сервітут, власник повинен виконати його умови, зводячи паркан (статті 98— 101 ЗКУ).
Крім того, встановлюючи паркан на земельній ділянці, власник повинен дотримуватися правил добросусідства, а саме: обирати такі способи користування земельною ділянкою відповідно до його цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, як то: затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо (частина 1 статті 103 ЗКУ). Також власники земельних ділянок зобов'язані не використовувати їх способами, які не дозволяють власникам і землекористувачам сусідніх ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив; частина 1 статті 103 ЗКУ).
Оскільки зведення паркану не є будівництвом в розумінні чинного законодавства, немає встановленого порядку отримання дозвільної документації на виконання цього виду робіт. Разом з тим регіональні та місцеві правила забудови можуть передбачати особливі норми, які повинні дотримуватися в межах даної адміністративно-територіальної одиниці.
Якщо зведення паркану на земельній ділянці не має на меті встановлення граничного споруди, а є етапом будівельних робіт, то відповідно до частини 2 статті 281 Закону України «Про планування і забудову територій» необхідно отримати дозвіл на виконання підготовчих робіт.